У спорті історії великих команд виходять далеко за межі їхнього ігрового поля. Як ви часто побачите в цьому блозі, я люблю порівнювати спортивні команди та зразкову командну роботу в спорті з нашим повсякденним робочим середовищем. На мою думку, вони можуть навчити нас корисних уроків про командну роботу, лідерство, стратегії тощо — уроків, які однаково застосовні на робочому місці, тому я й проводжу ці паралелі.

Чому я порівнюю великі спортивні команди з робочим середовищем

Це порівняння — не просто дивна аналогія від мене як уболівальника спорту, а насправді прониклива паралель, яка допомагає надати більше контексту інакше нудним порадам щодо оптимізації роботи. Воно робить ці уроки відчутними, і, як на мене, саме так ми швидше прагнутимемо до організаційного успіху та сильної організаційної культури. Для мене це охоплює кілька ключових сфер перетину спорту й бізнесу, у межах яких є подібності та уроки.

Спільний ґрунт у динаміці команд

Я хочу трохи конкретизувати ці сфери перетину, щоб ви краще зрозуміли, як ми можемо застосовувати спорт до бізнесу. Серцевиною обох є динаміка всередині команди, адже без неї ми не зможемо працювати разом. Наприклад, так само, як футбольна команда покладається на скоординовані зусилля всіх 11 гравців, щоб вигравати матчі та досягати успіху командної роботи, робоча команда залежить від співпраці усіх залучених, щоб досягти своїх бізнес-цілей.

Я вважаю, що вплив співпраці усередині команд досить очевидний, але, для прикладу, дослідження Стенфорда показало, що в працівників і колег, які працювали в колаборації, мотивація зросла на 64 %, а втома водночас знизилася на 30 %.

Паралелі між лідерством і коучингом

Менеджери очевидно відрізняються стилем залежно від робочого середовища, але загалом усі вони мають відгукуватися з однією спільною рисою й метою — вести свою команду до перемоги. Показники успіху для спортивної команди й бізнесу різні, але ефективне лідерство завжди критично важливе, щоб спрямувати команду талановитих людей до кінцевої мети. Center for Creative Leadership довів це в дослідженні, де результати показали значні зростання продуктивності та прибутковості в командах, якими керували ефективні менеджери. Це — бізнес-показник, тоді як для спортивної команди показниками будуть трофеї та успіх.

Продовжуючи тему трофеїв і успіху, на цьому етапі я хочу розглянути шість найкращих спортивних команд усіх часів і виокремити з їхніх досягнень ключові бізнес-інсайти.

1. Збірна Бразилії з футболу 1970 року

Під проводом легендарного футбольного ікона Пеле бразильська команда 1970 року, яку часто вважають найкращою футбольною командою в історії, виграла чемпіонат світу завдяки неабиякій індивідуальній майстерності таких гравців, як уже згаданий Пеле, але ще більше — завдяки їхньому згуртованому командному роботі. Їхній стиль наголошував на гнучкості та креативності, але водночас доводив, що без потужного колективного зусилля це нічого не варте. Це була видатна команда індивідуальностей, які об’єднали себе спільною метою.

Урок для робочого середовища

Подібно до адаптивності й плавності гри тієї збірної Бразилії, успішні команди на робочому місці теж мають складатися з багатьох відданих справі й по-своєму талановитих фахівців. Очевидно, що Пеле й воротар збірної Бразилії не мали однакового набору навичок; так само не повинні бути однаковими всі у вашому офісі чи асинхронному робочому середовищі. Ми маємо засвоїти цей урок і заохочувати індивідуальну майстерність і середовище, у якому особисті сильні сторони переплітаються заради спільної командної цілі (якщо що, каламбур задуманий).

2. FC Barcelona (2008–2012)

Під керівництвом Пепа Гвардіоли «Барселона» в цей період запровадила філософію «тотального футболу», яку свого часу приніс у клуб Йоган Кройф після своєї роботи в «Аяксі». Зі зірками на кшталт Ліонеля Мессі, Андреса Іньєсти та Хаві вони домінували у світовому футболі, вигравши численні титули Ла Ліги, Кубки Іспанії та трофеї Ліги чемпіонів УЄФА. Для мене це ідеальний приклад команди, що працює як єдине ціле: кожен гравець знав свою роль і те, як оптимізувати її, щоб допомогти партнерам. Вони також уособлюють систему плавності й взаємозамінності, де всіх членів команди заохочували й дозволяли їм адаптуватися до різних ролей і позицій — чого, на мою думку, має прагнути кожна велика команда.

Урок для робочого середовища

Успіх «Барселони» під керівництвом Гвардіоли демонструє важливість спільного бачення та філософії. Гвардіола — людина з надзвичайно чіткими ідеями й тактикою, і, на мою думку, це має бути притаманне кожному видатному бізнес-лідеру. На робочому місці спільна мета має узгоджувати зусилля кожної людини, але ще важливіше — ці зусилля мають на 100 % підтримувати ідеї менеджера. Разом із переконаністю та відданістю приходить успіх, як це показали нові (на той час) ідеї Гвардіоли. Втім, ці нові ідеї також значною мірою були натхненні Кройфом, чиї погляди пронизували «Барселону», коли молодий Гвардіола навчався під його керівництвом. Звідси випливає ще один урок для робочого середовища: вчіться в досвідченіших колег навколо вас — як природно, так і через зворотний зв’язок, — але використовуйте їхні філософії, щоб формувати й розвивати власні ідеї, а відтак і свою власну велику команду.

3. San Francisco 49ers (1980-ті)

«Форнайнерс», очолювані Джо Монтана, домінували в НФЛ у 1980-х, здобувши чотири титули Супербоулу. Їхній успіх визначався відмінним лідерством Монтани, особливо його стратегічними інноваціями. Є чудове дослідження New York Times, яке допомагає зрозуміти, наскільки ефективним був його стиль управління, — далі я розберу це детальніше.

Урок для робочого середовища

Ефективне лідерство, як у «Форнайнерс», може надихнути команди досягати свого максимуму. Як я вже згадував, одна цитата Монтани з цього «дослідження хорошої управлінської практики» звучить так: "I try to do the best that I can out on the field. I think that's the best way to lead."

У корпоративному світі лідери, які мотивують й упроваджують інновації, можуть привести свої команди до безпрецедентного успіху, постійно удосконалюючи командну роботу. Ще одна річ, яку я зрозумів, вивчаючи стиль Монтани, — він ніколи не втрачав самовладання. Найкращі лідери — це ті, хто зберігає холодний розум і підходить до кожного аспекту своєї ролі з ясністю, адже їхній вплив на колег може зменшити паніку та підвищити продуктивність.

4. Pittsburgh Steelers (1970-ті)

«Стілерс», які виграли чотири Супербоули за шість років, були відомі своєю грізною обороною та стратегічною грою. Їхня командна робота, а особливо стійкість під тиском, були на найвищому рівні.

Урок для робочого середовища

Здатність «Стілерс» демонструвати результат під тиском — життєво важливий урок для будь-якої команди. У робочому середовищі резильєнтність і сильний командний дух допомагають долати виклики й виходити переможцями. Ми всі знаємо, як складно буває, коли тиск починає просочуватися в наш робочий простір, тож здатність триматися разом у скрутні часи — по-справжньому проривна риса.

5. Real Madrid (1955–1960)

«Реал Мадрид» у середині п’ятдесятих виграв п’ять Кубків європейських чемпіонів поспіль (попередників Ліги чемпіонів). Зі зірками на кшталт Альфредо Ді Стефано та Ференца Пушкаша, настільки талановитими, що вони вирізнялися навіть у вже сформованій команді (нині) легенд, вони демонстрували поєднання технічної майстерності й тактичного інтелекту й багато в чому нагадували збірну Бразилії з прикладу 1, але з трохи кращим балансом.

Урок для робочого середовища

Згадана вище комбінація майстерності та стратегії «Реала Мадрид» віддзеркалює імператив збалансованого підходу в роботі, де технічна експертиза й навички мають доповнюватися стратегічним мисленням — як у критиці, так і в довгостроковому плануванні. Очевидно, що деякі члени команди від природи обдарованіші у своїй сфері, але ключовий урок тут у тому, що завдяки відданості безперервній саморефлексії та самовдосконаленню ми всі можемо досягти рівня тих, хто нас оточує, навіть якщо вони не такі вже й самосвідомі і готові змінювати свій стиль задля розвитку.

6. New England Patriots (2001 – дотепер)

«Петріотс», очолювані Біллом Белічиком і Томом Бреді, були домінуючою командою НФЛ з кількома перемогами в Супербоулі. Їхній успіх пов’язують із відмінною командною динамікою, зосередженою на тому, щоб кожен відчував себе цінним і розумів внесок своїх колег. Вони також продемонстрували велику адаптивність, підлаштовуючи команду під набори навичок гравців, і невпинне прагнення до досконалості, яке спиралося на ретельне планування гри та підготовку.

Урок для робочого середовища

Адаптивність «Петріотс» і їхній фокус на безперервному вдосконаленні є критично важливими для збереження актуальності й конкурентоспроможності в будь-якій галузі. Безперервне вдосконалення — те, чого багатьом командам не вдається досягти з різних причин. Я раніше вже розповідав про небезпеки відсутності зворотного зв’язку та оцінювання колег, і, особливо в командному середовищі, про подальший груповий спосіб мислення, який виникає й приречений обмежувати прогрес і розробку стратегій, покликаних перехитрити конкурентів.

Кожна з цих легендарних команд може дати цінні уроки тим, хто прагне покращити свої команди й навички співпраці. Міцні принципи ретельного стратегічного планування й лідерства, а також адаптивність та інші риси цих команд універсальні за своєю ефективністю. Незалежно від середовища, у якому виступає команда — від світового футболу до НФЛ чи навіть корпоративної ради директорів — ці принципи можуть стати фундаментом для побудови по-справжньому великих команд. Пам’ятайте: не кожна стратегія спрацює — та й не всі з них і повинні працювати, — але поступові зміни, що з’являються завдяки прагненню стати великою командою, мають принести безпрецедентний успіх.